Острів скарбів | Библиотека | Мальта для всех!

Острів скарбів | Библиотека | Мальта для всех!

57
0

Eвген Будько

Туди не обов’язково пливти в сумнівній компанії Джона Сільвера.
І піратську шхуну з успіхом замінять щойно відкриті авіачартери з Києва.
Але не сумнівайтеся: скарбів на Мальті вистачить на всіх.

Пірати


Йо-хо-хо – ще й пляшка пива! Чого не рому? Бо подорожуємо ми не зовсім за Стівенсоном. Та й самі поміркуйте: який ром, коли таке сонце й навколо стільки цікавого? Ліпше вже смакувати чудове тутешнє пиво кіск. Тим паче, що Мальта успадкувала від часів британського панування не піратство, а скоріше пуритантство, яке, зрештою, аж ніяк не заважає іноземцям відпочивати.

Мальта зазнала чимало піратських набігів. Щоправда, арабські пірати володіли островом значно раніше за часи, коли відбувались описані Стівенсоном пригоди. Тут тримали рабів, звідси ходили в набіги по Середземномор’ю, сюди стікалися багатства з усього тогочасного світу. Власне, це свідчить, що історія почала тут свій відлік значно раніше, ніж деінде.

Люди прийшли сюди ще в доісторичні часи – 7000 років тому. Ніхто не знає, що то був за народ і яким богам молився. Але що народ той мав високу культуру – сумнівів нема, бо інакше звідки б тут узялися мегаліти, споруди з кількатонних брил, підняти які й за сьогоднішньої техніки проблематично. Їхнього призначення наука й досі не пояснила. Найімовірніше – культове або астрономічне. Погодьтеся, теж неслабо. Отож маємо справу з островом, загадки якого старші за єгипетські піраміди!

О, з Єгиптом наш острів пов’язаний тісно. Довгі століття тут хазяйнували фінікійці-карфагеняни – хоч і не пірати, але вправні мореплавці. Відтоді минули тисячоліття, а «очі Озириса», давньоєгипетського бога, й сьогодні прикрашають мальовані мальтійські човни, бережуть рибалок від нещасть у морі.

Цей клаптик землі, вдесятеро менший, скажімо, за Київську область, завжди був у центрі подій Старого Світу, його не минали жодні нашестя. Не минуло й римське. Проте наразі мальтійці самі стали союзниками завойовників. «Дружба народів» тривала з 218 року до нашої ери по 870-й нашої, аж до вторгнення вже згаданих арабських розбійників. Мальтійці помусульманилися, принаймні офіційно, а їхня мова почала дуже нагадувати арабську. Два народи мирно уживалися й тоді, коли на острів ступив Роджер Сицилійський зі своїми норманнами (по-нашому – варягами). Десь до 1250 року германський імператор Фрідріх ІІ остаточно вигнав арабів, і відтоді Мальта була під рукою вже християнських піратів – дворян анжуйських, арагонських та кастильських. А згодом…

Кажуть, і доти господарі Мальти були не такими вже й піратами. Хоч вони охоче черпали місцеві скарби, але водночас і приносили щось від власних багатств. А головний скарб Мальти на всі часи – те, що вона є перехрестям шляхів з Європи, Азії та Африки.

Нарешті, це перехрестя склалось у хрест – так званий «мальтійський», що своїми чотирма променями символізував головні чесноти хрестоносців – «справедливість, розсудливість, невибагливість і хоробрість». Рицарський орден святого Іоана, перш ніж отримав від Карла V у володіння Мальту, існував майже п’ять століть, але й нині його всі знають як Мальтійський. І недаремно: саме за хрестоносців на острові виникла самобутня культура, що й засвідчують нині численні пам’ятки. Спочатку орден служив захистові паломників, які прямували з Європи до Єрусалиму, а коли осівся на Мальті, мав протистояти Оттоманській Порті, могутній імперії турків. Хрестоносці укріпили острів фортецями, заснували шпиталі. Будівництво їх дало мальтійцям роботу і хліб. Кошти надходили від церковних пожертв з усієї Європи, від прибутків у власних маєтках рицарів-дворян, а ще – від набігів на судна й каравани багатих мусульманських купців. На Мальті пожвавішала морська торгівля. Настав справжній розквіт.

Звісно, таке не могло сподобатися туркам, ревним мусульманам і ворогам «невірних». 1565 року Сулейман Пречудовий вирішив покласти край надокучливому рицарству і розпочав кількамісячну облогу Мальти. В ім’я благої мети Пречудовий не гребував навіть жбурлянням відрубаних голів у ряди захисників, не кажучи вже про те, що взяв у спільники пірата Драгута. Іоаніти трималися стійко, дотримуючись обітниці «не опускати хоругви, не просити пощади і не здаватися». Коли ж обложеним надійшла допомога, мусульмани безславно відступили, а гроза морів Драгут загинув під фортечними стінами від ядра.

Чи то сумнозвісний пірат залишив разом із буйною головою і свої авантюрні флюїди, чи то спокій і добробут згубно вплинули на звитяжних рицарів, а тільки піратський за якийсь час дух знову ожив. Скарби острова зростали, а «священики в латах» ставали дедалі зверхнішими і свавільнішими, віддавалися картам, піратству і спілкуванню з місцевими красунями. Це ще раз довело, що жоден «золотий вік» без стійких моральних установок до добра не доводить.

Тим часом за покровительство над островом почали змагатися Росія та Британія, відомі держави-розбійниці. А вирішив цей спір пірат усіх часів і народів Наполеон – і то в радикальний спосіб. «Скоріше козаки будуть на Монмартрі, ніж англійці – на Мальті», – заявив він. Його війська висадились на Мальті, й деморалізовані хрестоносці розлетілися, мов листя на вітрі.

Буонапарт пробув тут лише 6 днів, проте встиг багато: пограбував церкви та палаци, а ще відмінив рабство й інквізицію, запровадив наполеонівський кодекс і початкову освіту. За іронією долі, французькі кораблі з вивезенми скарбами потопив британський адмірал Нельсон. А на Мальті піднялося повстання проти французів – і перемогло за сприяння сицилійців, росіян і британців.
Останні свого не втратили, тож через кілька років, після падіння Наполеона, Мальта стала англійською колонією і пробула нею аж до закінчення Другої світової війни.

Скарби


Пірати приходили і йшли собі, а мальтійці залишалися. Завдяки своєму праце- і життєлюбству вони зуміли не тільки вижити у численні «великі часи», що прокотилися над їхньою маленькою землею, а й скласти власне національне надбання. І навряд чи хтось зможе відібрати в них такі цінності, як любов до моря, успадковану від фінікійців, прагнення до життєвого ладу – від римлян, колоритну мову та зовнішність – від арабів, доброчесність і непохитність – від хрестоносців, демократизм – від французів, орієнтацію на передові суспільні ідеї – від британців. Мальтійська мова – це дивна суміш з англійської, італійської та арабської мов, причому на основі семітської.

Колишній піратський острів – мрія для шукачів пригод. Звісно, не в традиціях «джентельменів удачі», а в дусі сучасного туризму, тобто цілком безпечних, але від того не менш захопливих. На прихильників активного відпочинку чекають скелі та гроти, біля яких можна годинами блукати з аквалангом. Водних розваг на Мальті безліч, але підводне плавання особливо популярне.

Що ж до сонця, то це таки скарб – його майже ніколи не закривають хмари. На відміну від більшості середземноморських курортів, на Мальті туристичний сезон триває з квітня по жовтень. А взимку тут непогано ховатися від наших холодів і сльоти: середня температура повітря й води у лютому – плюс п’ятнадцять. Адже острів знаходиться лише за 230 кілометрів від північноафриканського узбережжя. Звісно, безхмарність має й інший бік – спеку, тож відпочивати на Мальті краще навесні чи восени.

Тих, хто шукає «золотого» пляжного піску, одразу ж попередимо: піщані пляжі на Мальті знаходяться тільки біля Мілеха та Голден Сендс, а всі решта – скелясті. Та це не заважає відпочинкові, тим більше, що вода просто кришталева.
Але сонце та море відступають на задній план поруч зі старожитностями і природними екзотами Мальтійського архіпелагу. Те, без чого не уявити країни, – це сучасна столиця Валетта з садами Баррака, мальовничою гаванню, собором Святого Іоана Хрестителя та палацом Великого магістра. Це місто Мдіна – стародавня столиця й фортеця, вона ж – «Місто знаті», вона ж – «Місто тиші». Це «молодший брат» Мальти – острів Гозо зі славнозвісними тисячолітніми мегалітами у Гжантії, цитаделлю та унікальним музеєм «Спадщина Гозо». Це Голубий грот – химерні надводні й підводні скелі, печери і таємничі переходи. Це нові й нові сюрпризи, які підкидає допитливому туристові острів культурно-історичних скарбів.
І свята. Кожен, навіть найменший храм, клуб і селище відзначає свою «фесту» (фієсту). І кожен має власну кольорову символіку, прапор і герб. Ті празникування важко порівняти ще з чимось за різнобарвністю й гамірністю. Одначе вони щоразу тримаються в рамках суто мальтійської добропорядності. Навіть велелюдний карнавал, що відбувається в лютому-місяці, обходиться без піратських звичок.
А ще є багатство, якого за плечима не носити. Кмітливі мальтійці знайшли оригінальне застосування британського спадку – англійської мови, яка є тут другою державною. Вони навчають іноземців англійської… під сонцем. Поєднання цікаве й корисне.

Мало того, що держава-архіпелаг надає візи просто в аеропорті Валетти (це коштує $ 50), вона ще й слугує для туристів «таємним ходом» до іншого острова скарбів – Сицилії. Без віз! Кілька разів на тиждень туди організовуються одноденні круїзи. Туристи потрапляють у світ зовсім інших масштабів. Скажімо, тільки Етна, досі неспокійний сицилійський вулкан, має площу майже уп’ятеро більшу, ніж уся Мальта. Ті, хто вирушить у круїз, побачать найбільші в Європі мости, давньоримські мозаїки загальною площею 2000 квадратних метрів, палаци й собори міста Ното – «столиці бароко», апельсинові та лимонні гаї, неозорі виноградники… Та хіба мало чим подивує красуня Сицилія!

Шукачі скарбів


Якщо ж узяти до уваги, що цього літа «Мальтійські авіалінії» відкрили постійні чартери з Києва, то для нас туристична Мальта справді набуває блиску коштовності. Тепер нема потреби мандрувати на острів скарбів через Москву (самі росіяни кажуть: «Телушка – полушка, да рубль перевоз»). До того ж, рідний «Аеросвіт» розпочав свої рейси в цьому ж напрямку. Результат – за перші три тижні «сезону чартерів» мальтійці прийняли наших співвітчизників утричі більше, ніж за весь минулий рік. Виходить, що справжній скарб Мальти – це… ми з вами, себто туристи. Щороку вона приймає понад мільйон гостей – до трьох на кожного острів’янина.

Оригинал статьи на сервере tour.com.ua

tour.com.ua

ссылка на оригинальный текст

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ